Women and Justice: Search

This Law defines the right to free legal aid. Free legal aid is legal aid guaranteed by the state and fully or partially provided at the expense of the State Budget of Ukraine, local budgets, and other sources. Legal aid is the provision of legal services to ensure, protect, and provide redress for violations of human and civil rights and freedoms. Ukraine provides primary legal aid to all people and secondary legal aid to underserved groups. Free primary legal aid is a state guarantee which requires informing a person about their rights and freedoms, the procedure for their realization, restoration in case of their violation, and the procedure for appealing decisions, actions, or inaction of state authorities, local self-government bodies, officials and officers. All persons under the jurisdiction of Ukraine have the right to free primary legal aid according to the Constitution of Ukraine and this Law. When exercising the right to free legal aid, no privileges or restrictions shall be applied to persons based on race, skin color, or other characteristics. Free secondary legal aid is a state guarantee that creates equal opportunities for access to justice. Free secondary legal aid includes the following types of legal services: defense; representation of interests of persons in courts, other state bodies, and local self-government bodies before other persons; preparation of procedural documents. The following underserved groups of persons have the right to get free secondary legal aid per this Law and other laws of Ukraine: victims of domestic violence or gender-based violence, children, including orphans, children deprived of parental care, children in difficult life circumstances, children affected by war or armed conflict, etc.

Цей Закон визначає право на безоплатну правову допомогу. Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;. Правова допомога - це надання правових послуг з метою забезпечення, захисту та відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина. В Україні первинна правова допомога надається всім особам, а вторинна правова допомога конкретним групам осіб, наприклад, малозабезпеченим верствам населення. Безоплатна первинна правова допомога є державною гарантією, яка передбачає інформування особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у разі їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на безоплатну первинну правову допомогу мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, відповідно до Конституції України та цього Закону. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не може бути привілеїв чи обмежень щодо осіб за ознаками раси, кольору шкіри, за іншими ознаками. Безоплатна вторинна правова допомога є державною гарантією, що створює рівні можливості для доступу до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають малозахищені групи осіб, наприклад, особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі; діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройних конфліктів, тощо.

Parliamentary control over the observance of human rights and freedoms, including gender equality, is implemented by the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights as enshrined in the Law of Ukraine "On the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights." The purpose of the Commissioner’s parliamentary control is to prevent discrimination in exercising human rights and freedoms. When applying to the Commissioner, there are no privileges or restrictions based on gender, race, color, religion, or other grounds. Anyone may file a complaint with the Ombudsman regarding discrimination based on sex, sexual harassment, or gender-based violence. If the Commissioner finds legislation provisions that do not comply with human rights, they appeal to the Constitutional Court of Ukraine to verify the constitutionality of such legislation provisions. If the court submits such provisions unconstitutional, they become invalid. The Commissioner submits to bodies of state power, bodies of local self-government, associations of citizens, enterprises, institutions, and organizations, regardless of ownership forms, their officials and personnel for taking within the period of one month, respective measures aimed at the elimination of uncovered acts of violation against human and citizens' rights and freedoms. Failure to comply with the legal requirements of the Commissioner entails administrative liability in accordance with the Code of Ukraine on Administrative Offenses. In its work, the Parliament Commissioner for Human Rights, within the framework of monitoring the observance of human and civil rights and freedoms, (i) monitors the observance of equal rights and opportunities for women and men; (ii) considers appeals on cases of gender-based discrimination and gender-based violence; (iii) highlights in her annual report the issues of observance of equal rights and opportunities for women and men and gender-based violence.

Парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини, в тому числі ґендерної рівності, здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, що закріплено в Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Метою парламентського контролю Уповноваженого є недопущення дискримінації у сфері реалізації прав і свобод людини. При зверненні до Уповноваженого не існує привілеїв чи обмежень за ознаками статі, раси, кольору шкіри, релігії чи іншими ознаками. Будь-хто може звернутися до Уповноваженого зі скаргою на дискримінацію за ознакою статі, сексуальні домагання або гендерно зумовлене насильство. Якщо Уповноважений виявляє положення законодавства, які не відповідають правам людини, він звертається до Конституційного Суду України для перевірки конституційності таких положень законодавства. Якщо суд визнає такі положення неконституційними, вони втрачають чинність. Уповноважений вносить органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, їх посадовим і службовим особам подання про вжиття у місячний строк відповідних заходів, спрямованих на усунення виявлених фактів порушень прав і свобод людини і громадянина. Невиконання законних вимог Уповноваженого тягне за собою адміністративну відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. У своїй роботі Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в рамках здійснення контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина (i) здійснює моніторинг дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; (ii) розглядає звернення щодо випадків дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі; (iii) висвітлює у своїй щорічній доповіді питання дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та насильства за ознакою статі.

Pursuant to the Association Agreement between Ukraine, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, (“the Association Agreement”), the Cabinet of Ministers of Ukraine (“CMU”) approved the Action Plan for the implementation of the Agreement (“the Plan”). The Plan provides for amendments to regulatory legal acts and the development of new legislation to fulfill obligations under the Association Agreement. The Plan seeks to ensure the continuity of fulfilling Ukraine's obligations during the period of the Association Agreement, the availability of information on its implementation, the clarity of response mechanisms, and the adoption of urgent measures necessary to ensure the proper implementation of its provisions. Sixteen tasks of the Plan directly relate to ensuring equal rights and opportunities for women and men. About 40 require the integration of gender approaches, which are strategies that ensures that the interests and experiences of women and men are integrated equally in the planning, implementation, monitoring, and evaluation of policies and programs in the political, economic, cultural, and social spheres. In particular, the Plan includes the establishment of the institution of the Government Commissioner for Gender Policy. To implement this point of the plan, the CMU adopted a resolution, "On the Government Commissioner for Gender Policy," and appointed the Government Commissioner for Gender Policy. The plan also improves the mechanisms and procedures for investigation and prosecution of human rights violations, in particular those related to domestic, gender, and sexual violence. In pursuance of this paragraph, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law "On Amendments to the Criminal Code and the Criminal Procedure Code of Ukraine to implement the provisions of the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence."

На виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ("Угода про асоціацію"), Кабінет Міністрів України ("КМУ") затвердив План заходів з імплементації Угоди ("План"). План передбачає внесення змін до нормативно-правових актів та розробку нового законодавства з метою виконання зобов'язань за Угодою про асоціацію. План спрямований на забезпечення безперервності виконання зобов'язань України в період дії Угоди про асоціацію, доступності інформації про її виконання, чіткості механізмів реагування та вжиття невідкладних заходів, необхідних для забезпечення належної імплементації її положень. Шістнадцять завдань Плану безпосередньо стосуються забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Близько 40 вимагають інтеграції гендерних підходів, тобто стратегій, які забезпечують рівне врахування інтересів та досвіду жінок і чоловіків у процесі планування, реалізації, моніторингу та оцінки політики і програм у політичній, економічній, культурній та соціальній сферах. Зокрема, План передбачає створення інституту Урядового уповноваженого з питань гендерної політики. На виконання цього пункту плану КМУ прийняв постанову "Про Урядового уповноваженого з питань гендерної політики" та призначив Урядового уповноваженого з питань гендерної політики. План також передбачає вдосконалення механізмів і процедур розслідування та притягнення до відповідальності за порушення прав людини, зокрема, пов'язані з домашнім, гендерно зумовленим та сексуальним насильством. На виконання цього пункту Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами".

The Instruction establishes general requirements for the application of gender approaches in the development of legal acts in order to implement the provisions of the Law of Ukraine " On Ensuring Equal Rights and Opportunities for Women and Men." The gender approach is a strategy that ensures that the interests and experiences of women and men are incorporated as an integral part of the planning, implementation, monitoring, and evaluation of policies and programs in the political, economic, cultural, and social spheres to ensure that women and men receive equal benefits. This gendered approach makes it possible to identify the differences in impact and ensure that the needs and interests of different population groups are considered in the legislation. The introduction of gender analysis in state policy-making is connected, in particular, with the need to overcome the approach in which gender equality is considered as equal treatment of all citizens regardless of social or other circumstances. At the same time, equality means ensuring equal opportunities of access to state guarantees for all citizens regardless of gender, age, disability, place of residence, race, color, political, religious and other beliefs, ethnic and social origin, citizenship, marital and property status, language, belonging to low-mobility groups, or other characteristics. The effectiveness of the implementation of state policy depends on the fullest possible consideration of the unique and distinctive physical, social, and economic characteristics and life experiences of different socio-demographic groups of women and men, girls and boys. Gender analysis is the study of differences between women and men in conditions, needs, levels of participation, access to and management of resources, decision-making powers, etc., due to gender roles (norms, expected behaviors, activities, characteristics considered inherent in men and women). Gender analysis makes it possible to determine the actual situation of women and men and/or their groups, identify their needs and interests in the relevant area/industry or in solving the problem for which the normative legal act is being prepared; determine the direct and/or indirect impact of the normative legal act on different groups of the population. Normative legal acts related to human rights and freedoms defined by the Constitution and legislation of Ukraine directly impact different groups of women and men. The instruction also contains definitions of terms: "gender," "sex," "gender-neutral approach," "gender-sensitive approach," and "practical gender needs."

Інструкція встановлює загальні вимоги щодо застосування гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів з метою реалізації положень Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків ". Ґендерний підхід - стратегія, що забезпечує врахування інтересів і досвіду жінок та чоловіків як невід’ємної складової планування, реалізації, моніторингу та оцінювання політики і програм у політичній, економічній, культурній і соціальній сферах для отримання жінками та чоловіками рівних благ. Такий ґендерний підхід дає змогу виявити відмінності у впливі та забезпечити врахування в законодавстві потреб та інтересів різних груп населення. Впровадження гендерного аналізу у формування державної політики пов'язане, зокрема, з необхідністю подолання підходу, за якого ґендерна рівність розглядається як рівне ставлення до всіх громадян незалежно від соціальних чи інших обставин. Водночас рівність означає забезпечення рівних можливостей доступу до державних гарантій для всіх громадян незалежно від статі, віку, інвалідності, місця проживання, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, мови, належності до маломобільних груп населення або інших ознак. Ефективність реалізації державної політики залежить від якомога повнішого врахування унікальних та відмінних фізичних, соціальних, економічних характеристик і життєвого досвіду різних соціально-демографічних груп жінок і чоловіків, дівчат і хлопців. Гендерний аналіз - вивчення відмінностей між жінками та чоловіками в умовах, потребах, рівнях участі, доступу до ресурсів та управління ними, повноваженнях у прийнятті рішень тощо, зумовлених усталеними в суспільстві гендерними ролями (нормами, очікуваними моделями поведінки, діяльністю, характерними рисами, що вважаються притаманними для чоловіків/жінок). Гендерний аналіз дає змогу визначити фактичне становище жінок і чоловіків та/або їхніх груп, виявити їхні потреби та інтереси у відповідній сфері/галузі або у вирішенні проблеми, на розв'язання якої готується нормативно-правовий акт; визначити прямий та/або опосередкований вплив нормативно-правового акта на різні групи населення. Нормативно-правові акти, що стосуються прав і свобод людини, визначених Конституцією та законодавством України, безпосередньо впливають на різні групи жінок і чоловіків. Інструкція також містить визначення термінів: "ґендер", "стать", "гендерно-нейтральний підхід", "гендерно-чутливий підхід", "практичні гендерні потреби".

In advertising, statements including gender and other types of discrimination are prohibited. The law defines “discriminatory advertising” as advertising that contains or uses discriminatory statements and/or images of gender, race, skin color, political, religious, and other beliefs, age, or other characteristics of a person and/or group of persons. Specifically, gender-based discriminatory advertising – is advertising that contains statements and/or images about the intellectual, physical, social, or other superiority of one gender over the other and/or about the stereotypical roles of men and women, which promotes humiliating and disrespectful attitude. Gender-based discriminatory advertising – degrades human dignity based on gender; demonstrates violence based on gender; uses the image of a human body (or body parts) exclusively as a sexual object to attract the attention of the consumer; and/or references (words, sounds, or images) to sexual relations that do not relate to the advertised product or its consumption. Persons guilty of violating legislation prohibiting discriminatory advertising shall bear disciplinary, civil, administrative, and criminal responsibility under the law. In addition, a violator shall be fined five times the cost of the discriminatory advertising. Moreover, a court can prohibit discriminatory advertising and oblige the violator to refute it publicly.

English translation available here: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/270/96-вр#Text

У рекламі забороняються висловлювання, що містять ознаки дискримінації за ознакою статі або іншими ознаками. Закон визначає "дискримінаційну рекламу" реклама, що вміщує чи використовує твердження та/або зображення, які є дискримінаційними за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками щодо особи та/або групи осіб. Зокрема, дискримінаційна реклама за ознакою статі - реклама, що містить твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипності ролі чоловіка та жінки, що пропагує принизливе та зневажливе ставлення; принижує гідність людини за ознакою статі; демонструє насильство за ознакою статі; використовує зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання. Особи, винні в порушенні законодавства про заборону дискримінаційної реклами, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом. Крім того, на порушника накладається штраф у п'ятикратному розмірі вартості дискримінаційної реклами. Крім того, суд може заборонити визнати рекламу дискримінаційною та заборонити її, а також зобов'язати порушника публічно спростувати таку рекламу.

A “reconciliation agreement” is designed to save all participants time and stress. Courts can often take years to finalize a matter, but a reconciliation agreement allows for a single hearing to complete the case, including a sentence for the perpetrator and compensation for the victim. In criminal proceedings related to domestic violence, an offender often has personal influence on the victim (e.g., cohabitation or family relations). Therefore, there are special rules for concluding a reconciliation agreement. A reconciliation agreement for criminal offenses related to domestic violence may be concluded only at the initiative of the victim (via their representative or legal representative) (Article 469 of The Criminal Procedural Code of Ukraine (CPC)). To protect the victim and the integrity of a reconciliation agreement, the court must ensure the parties' voluntary conclusion of an agreement. Specifically, the court must ensure that an agreement is not a result of violence, coercion, threats, the consequence of promises, or the effect of any circumstances other than those provided for in the agreement. To clarify the voluntariness of the agreement, if necessary, a court can demand documents, including documentation from the criminal proceedings, and summon persons to a court hearing for questioning (Article 474 of CPC).

English translation available here: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/4651-17#n2537

Угода про примирення покликана заощадити час і полегшити процес для всіх учасників справи. Суди часто розглядають справу роками, але угода про примирення дозволяє за одне слухання завершити розгляд справи, включаючи вирок для кривдника та компенсацію для жертви. У кримінальних провадженнях, пов'язаних з домашнім насильством, кривдник часто має особистий вплив на жертву (наприклад, спільне проживання або родинні стосунки). Тому існують спеціальні правила укладення угоди про примирення. Угода про примирення у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого (через його представника чи законного представника) (стаття 469 Кримінального процесуального кодексу України (КПК)). З метою захисту потерпілого та добросовісності угоди про примирення суд повинен забезпечити добровільність укладення угоди сторонами. Зокрема, суд повинен переконатися, що угода не є результатом насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок або впливу будь-яких інших обставин, крім тих, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності угоди суд за необхідності може витребувати документи, в тому числі з матеріалів кримінального провадження, та викликати осіб у судове засідання для допиту (ст. 474 КПК).

According to Article 284(1)(7) of The Criminal Procedural Code of Ukraine, a court cannot drop a case related to domestic violence if the victim waives the charge. The purpose of this rule is to prevent perpetrators from forcing or pressuring the victim into dropping the charge. "A case related to domestic violence" is considered any criminal offense involving at least one of the elements specified in the Law of Ukraine "On Prevention and Counteraction to Domestic Violence": an act (actions or omissions) of physical, sexual, psychological, or economic violence committed in the family, within the place of residence, or between (i) relatives, (ii) former or current spouses, or (iii) other persons who lived together as a family, but were not related or married to each other, regardless of whether the perpetrator of domestic violence lived in the same place as the victim, as well as threats of such acts. Also see the related Supreme Court decisions in cases № 531/270/19 and 453/225/19.

English translation available here: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/4651-17#n2537

Відповідно до пункт 7 частина 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, суд не може закрити справу, пов'язану з домашнім насильством, якщо потерпіла особа відмовилася від обвинувачення. Мета цієї норми - не допустити, щоб кривдники примушували або тиснули на жертву, щоб вона відмовилася від обвинувачення. Справою, "пов'язаною з домашнім насильством" вважається будь-яке кримінальне правопорушення, що містить хоча б одну з ознак, зазначених у Законі України "Про запобігання та протидію домашньому насильству ": діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Також див. відповідні рішення Верховного Суду у справах № 531/270/19 та 453/225/19.

In this case, the defendant grabbed his wife by the hands and pushed her in the chest, after which he punched her once in the face. The victim suffered “light bodily injuries, which caused a short-term health disorder” in violation of Part 2 of Art. 125 of the Criminal Code. The case was closed based on Article 284(1)(7) of the Criminal Procedure Code (“CPC”), which allows the victim to waive charges in cases unless the crime is related to domestic violence. In his appeal to the Supreme Court, the prosecutor insisted that the case could not be closed despite the victim’s refusal to participate because the case was related to domestic violence. The Supreme Court agreed with the prosecutor, stating that the Law of Ukraine "On Preventing and Combating Domestic Violence," implemented to adhere to the standards of the Istanbul Convention, defines domestic violence more broadly than the Criminal Code by including more forms of abuse (physical, sexual, psychological, or economic) and more kinds of qualifying domestic relationships, such as people who were never married and never lived together. Analyzing the domestic legislation and the Istanbul Convention, the Court concluded that if the act includes an element of the crime of domestic violence per the Law of Ukraine "On Prevention and Combating Domestic Violence," then such actions should be qualified as related to domestic violence. Thus, the crime committed in this case, although not “domestic violence” within the meaning of the Criminal Code Article 126-1, was nonetheless a crime related to domestic violence. Based on these considerations, the Court found that it was unlawful to close the case due to the victim's waiver because, due to the presence of family ties and co-residence, she could have been influenced, intimidated, or threatened by the defendant. The decision is important because it establishes the correct application of Article 284 of the CPC, thereby protecting victims from the forced withdrawal of charges. The Supreme Court came to the same conclusion in Case No. 453/225/19. However, contrary to these two decisions on the same issue, in Case No. 647/1931/19, the Court determined that paragraph 7 part 1 of Article 284 of the CPC refers only to crimes of domestic violence.

The Law Against Femicide and Other Forms of Violence Against Women criminalizes violence against women, including when it occurs in the home by spouses and other chosen sexual partners. The proscribed violence under the Law can be physical, psychological, or emotional. The law establishes that the penalty is imprisonment for 5-12 years in cases of physical or sexual violence against women, and 5-8 years for psychological violence. Of note, the law also establishes courts specifically dedicated to adjudicating crimes against women.

La Ley contra el femicidio y otras formas de violencia contra la mujer tipifica como delito la violencia contra la mujer, incluso cuando ocurre en el hogar por los cónyuges y otras parejas sexuales elegidas. La violencia proscrita bajo la ley puede ser física, psicológica o emocional. La ley establece que la pena es de cinco a doce años de prisión en los casos de violencia física o sexual contra la mujer, y de cinco a ocho años en los casos de violencia psicológica. Cabe señalar que la ley también establece tribunales dedicados específicamente a juzgar delitos contra la mujer.